Аналіз показників


Ліквідності підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану під­приємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансовою стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показ­ники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та ре­гулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комер­ційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законо­давства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємо­зв'язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгал­терської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

— оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підпри­ємством;

— оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх використання;

— прийняття обгрунтованих управлінських рішень для здійс­нення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансо­вого стану підприємства на підставі його бухгалтерської звітності.

Звіт про прибутки та збитки відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за від­повідний тривалий період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про прибутки та збитки наводяться дані про одержані до­ходи від виробництва продукції та інших видів діяльності. Різниця між доходами та витратами є прибутком або збитком підприємства за вказаний період.

У названому звіті відображено чотири види показників прибут­ку: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток за вираху­ванням податків та чистий прибуток.

Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після виплати із чистого прибутку дивідендів на привілейовані та звичай­ні акції, а також після формування резервного капіталу (фонду) є нерозподіленим прибутком підприємства.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію що­до стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визнача­ються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони під­приємства та резерви для поліпшення фінансового стану в перспективі.

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням вели­чини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папе­ри, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні над­ходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для пога­шення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати про­цес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона "стійкою" (наприклад, борг постачальнику, з яким існу­ють довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати роз­раховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповід­ної фінансової звітності.

Як практичний приклад спробуємо, використовуючи основні по­казники оцінити ліквідність певного умовного підприємс­тва (табл. 1).

Таблиця 1

ОЦІНКА ДИНАМІКИ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ

№ п/п

Показники

На початок поточного року

На кінець поточного року

Відхилення

1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

008

016

+O. OS

2

Проміжний коефіцієнт покриття

061

138

+077

3

Загальний коефіцієнт покриття

31 Фактичний

12

25

+13

32 Нормативний[1]

161

213

+052

4

Коефіцієнт поточної ліквідності

28

30

+02

5

Коефіцієнт критичної оцінки

15

1 2

-03

6

Період інкасації дебіторської забор­гованості (днів)

65

59

-6

7

Обертання матеріальних запасів (днів)

40

34

-06

8

Тривалість кредиторської заборгова­ності (днів)

62

58

-4

9

Співвідношення довгострокових зо­бов'язань перед кредиторами та дов­гострокових джерел фінансування підприємства (коефіцієнт довгостро­кових зобов'язань)

0035

08

+045

10

Коефіцієнт поточної заборгованості

045

052

+00~

11

Співвідношення вхідних грошових потоків та заборгованості кредиторам

013

017

+004

12

Співвідношення вхідних грошових потоків та довгострокових зобов'я­зань перед кредиторами

025

023

-002

13

Обертання постійних активів

30

31

+01

14

Обертання всіх активів

111

118

+007

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємст­ва сталися істотні зміни. Так, наприкінці поточного року проти його початку становище з абсолютною ліквідністю відносно нормалізу­валось. Однак фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідно­сті 0,16 усе ще залишається нижчим за норму (0,2-0,35).

Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними під­приємства, діяльність якого аналізується, суттєво збільшився за ра­хунок збільшення дебіторської заборгованості та матеріальних за­пасів у межах необхідної потреби.

Порядок розрахунку нормативного коефіцієнта покриття подано у табл.2

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВНОГО КОЕФІЦІЄНТА ПОКРИТТЯ, тис. Гри.

№ п/п

Показники

Значення показників

Відхи­лення

На початок поточного року

На кінець поточного року

1

Матеріальні запаси в межах необ­хідної потреби

3142

4432

+1290

2

Іісзнадійна (довгострокова) дебі­торська заборгованість

335

427

+92

3

Короткострокова крслиторска за­боргованість

5700

4300

-1400

4

Нормативний коефіцієнт покриття

161

213

+052

Таким чином, за зростання за рік суми матеріальних запасів у межах необхідної потреби та безнадійної (довгострокової) заборго­ваності на 138,2 тис. Грн. Та за зниження короткострокової креди­торської заборгованості на 140 тис. Грн. Нормативний коефіцієнт покриття збільшився на 0,52 пункта. Водночас фактичний коефіці­єнт покриття збільшився на 1,3 пункта, тобто більше ніж удвічі.

Загальний коефіцієнт покриття по підприємству на початок ми­нулого періоду був нижчим за нормативний на 0,41 відсоткового пункта. За період, що аналізується, він значно зріс і став вищим за нормативний коефіцієнт покриття на 0,37 відсоткового пункта, що слід оцінити позитивно.

Проміжний коефіцієнт покриття за поточний рік порівняно з ми­нулим зріс на 0,77 відсоткового пункта і перевищив мінімально до­пустиме значення (0,7—0,8). Коефіцієнт поточної ліквідності за цей період зріс із 2,8 до 3,0 і за обидва роки перевищив максимально допустиме нормативне значення (2).

Як негативну можна оцінити ситуацію з періодом інкасації дебі­торської заборгованості, що є досить тривалим (65 днів). Слід від­значити як позитивний фактор те, що за рік сталося певне (хоч і не­значне) зменшення його тривалості.

Показник обертання матеріальних запасів за аналізований період також знизився на 0,6 дня, що слід оцінити позитивно.

Проте в нашого підприємства співвідношення довгострокових зо­бов'язань перед кредиторами та довгострокових джерел фінансування нижче за середньогалузеве (1,0). До того ж це співвідношення є порівня­но високим і має тенденцію до збільшення (на 0,45 відсоткового пункта).

Коефіцієнт поточної заборгованості поступово зростає, що слід оцінити позитивно.

Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків та заборгова­ності збільшився, що сприятиме підвищенню ліквідності підприємства.

Такого самого висновку можна дійти, аналізуючи співвідношен­ня вхідних грошових потоків та довгострокових зобов'язань перед кредиторами.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю вико­нати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

=========================